Я просто схожу от осени с ума…
Когда в окна врывается свежий холодный ветер и выметает ненавистную застойность лета…
Когда скоро, очень скоро придут холода, но сегодня – пока лишь осенний ветер…
Если бы меня спросили, какое время года предпочитаю, я б ответила: осень, всегда раннюю осень… Есть в ней что-то революционное, сметающее всё старое, омертвелое; есть и глубокая вселенская мудрость, в затишье – умиротворённость, естественная усталость, возвышенный опыт и спокойное засыпание в преддверие неизбежного умирания.
Поздняя осень – образчик идеальной старости, мирной и умной, величественной и прекрасной: седина, как пожухшие свернувшиеся листья.
Старая природа умирает величественно…
Чтобы после долгой зимы, по весне вновь возродиться ликующей зеленью :)
Прочитано 13513 раз. Голосов 23. Средняя оценка: 4,48
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Обожаю осень. Всю. В каждом шаге. В ней есть пророческий покой )) и глубокая красота. В таких миниатюрах хорошо раскрывается глубина. Комментарий автора: Благодарю за понимание, Наталья :)
Юстина
2008-08-18 07:23:09
Нет, я понимаю, что ты не об этом, но...
Я люблю лето. Оно - маленький кусочек детства. А осень не люблю.
Вот. :) Комментарий автора: В каждом времени года можно найти что-то из детства :)
Но осень отчего-то волнует меня более всего.
Биянов Андрей
2011-07-20 12:47:39
Cвета, привет! Замечательно написано, лаконично,но очень тонко и точно! Это и моё любимое время года:)
Айгерим Сеитова
2011-11-16 15:00:02
очень красивая миниатюра красивые слова очень необыкновенно написано
Студентки - Таисия Кобелева У новелі «Студентки» образ Єви-Ніколь і її брата Джеймса, як іноземців, я вибрала не просто так. Кожна людина, стаючи християнином, отримує від Бога якесь завдання, щоб виконати Його план спасіння людства. Іноді людина виконує це завдання далеко віл свого дому. Ніколь не вважала це місто своїм домом назавжди, вони з братом постійно чекали можливості повернутись на Батьківщину. Так само кожен християнин вважає Землю своїм тимчасовим домом. Тут він виконує Божий задум для нього, адже всі люди народились не просто так.\\r\\n В образі Джеймса показаний той старший брат, про якого мріє кожен. Джеймс опікується своєю сестрою і докладає до її навчання чималих зусиль. Він став опорою своїй молодшій сестрі, яка сама б не вижила в чужій країні і чужому місті.\\r\\n Коли Єва познайомила Лізу, а Джеймс Олега, з Богом, вони виконали своє завдання тут і могли повернутись додому.\\r\\n Ліза і Настя на початку твору – символи дівчат, які вважають, що усім для повного щастя, не вистачає бойфренда. Тому вони більше ніяк не могли пояснити веселий настрій своєї сусідки.\\r\\n Ліза – людина, яка шукає сенс свого життя, шукає наполегливо. Будучи на дні відчаю, вона спочатку піддається йому і кидається на Єву з ножем, потім кидає її під машину. Злякавшись свого вчинку, дівчина трішки бере свої відчуття під контроль і зривається на Насті. На самому дні відчаю Бог подав їй свою Руку через пісню, яку вона почула через відкриті вікна Дому Молитви. Там лунала пісня Олександра Бейдика «Отпусти».\\r\\n Настя – образ впертих людей, яким не жаль нікого, крім себе. Однак в кінці твору вона теж приходить до Бога.\\r\\n
